Гиринець

 

Верховинці з діда-прадіда боролися з хижими звірами. Час від часу вовчі зграї, наганяючи страх, підходили до сільських обійсть, «різали» худобу, колошматили собак. Налякані люди тримали тварин за міцними загородами. Та ведмеді, особливо ті, які ранньої весни вийшли з барлог, були особливо небезпечними.... Не спалося старому Іванові. Далися взнаки старі болячки, крутило кістки ніг. Собачий ґвалт тривожно лунав і в горах, і на околицях сіл. Через білий напівпрозорий телячий міхур на вікні смутно проглядалося місячне світло. Кучугури з мерзляччям від крапель талої води блищали під місячним сяйвом. Дідівська дерев'яна хата, міцно зведена підігнаними смерековими брусами, зберігала тепло і спокій розміреного селянського життя великої верховинської родини.

За якими законами жили наші діди і прадіди

 
Нерідко чуємо від старших людей, які застали часи перебування Закарпаття у складі Чехії до 1939 року, мовляв, тоді був порядок, закони діяли хороші і жилося людям зовсім непогано. Кажуть, був порядок і за мадярівщини, але він відрізнявся жорсткістю, особливо не радував, а тому і нерівня чеському періоду історії Закарпаття.

 

Минуле Колочава

 
Маєте намір повернутися у минуле, скажімо, здійснити подорож назад на цілий вік, а то навіть і на більше літ? Романтичне бажання цілком реальне на Міжгірщині — завітайте під боком у Колочаву.Мрійну, емоційно-піднесену нагоду відчути архаїчний дух ви матимете за відвідин тутешнього скансена "Старе село". Скансен — синонім слова музей. Його походження з шведської мови, що означає у буквальному смислі фортеця. Понад століття тому мешканець містечка Юргорден Артур Газеліус — невтомний прихильник старовини зумів відродити на скандинавській землі давноминулу фортецю і перетворити її на унікальний музей, що згодом став відомим на весь світ. До речі, "скансенсівських" музеїв лиш в одній Європі нині нараховується понад дві тисячі.

Карпатське сафарі

 
Ще з княжих часів лови та полювання були улюбленою розвагою заможних людей. Незважаючи на складну еволюцію мисливства та демократизацію суспільства, це заняття дотепер зберігає стійкі ознаки елітності. Таким воно було на Галичині і за часів Австро-Угорської імперії, і за Польщі, коли приймалися перші мисливські закони, створювалися перші мисливські спілки та господарства. Тогочасна спеціалізована преса із пафосом писала про здобутки на полюванні владної еліти.