мольфар Мадар

Реальний та ірреальний простір у казках, легендах, віруваннях завжди перетинаються. Один світ проникає в інший. Міфічні істоти заселяють ліси, річки, повітря, домівки, змушують людину реагувати на свою появу, творити різноманітні обереги, замовляння тощо. Існують і люди, які постійно перебувають між цими двома обширами. У Карпатах називають їх непростими, такими, що щось знають, або земляними богами.

 

Жіноче відьмарство у Карпатах

 

Частенько, не задумуючись, у побуті ми використовуємо це слово, коли говоримо про жіночу стать: "Гарна, як відьма", "Зла, як відьма". Власне є два типа, як описує відомий карпатознавець Юрій Чорі та "Енциклопедія надістот", походження відьм: за першим відьма це жінка чорта, нечистої сили, тобото вроджена, а за другим відьма – звичайна жінка щодо зовнішньої подоби і відповідної статевої приналежності.

Живуть відьми серед земних людей, мають свою оселю, обійстя, сім'ю, тільки наділені надприродніми силами і можуть здійснювати незвичні справи: керувати дощем, градом, хмарами, вітром, забирати від корів та рожениць молоко, літати на вінику чи в ступі, забавлятися з чортами та іншою нечистою силою. За переказами, відьми – надзвичайно гарні жінки, мають дуже довге розпущене волосся і смугляве обличчя, але зовсім не слідкують за своєю зовнішністю, ходять нечесані, неохайні, у непривабливому одязі, це тому, щоб не привертати на себе увагу чоловіків, які заважали б їй займатися бісівськими справами, але коли вони йдуть на відьомські зібрання стають справжніми красунями, тому рекомендували мужинами бути обережними при нічних зустрічах з красунями..

Синевирське озеро

Давним – давно серед дрімучих лісів жили вільні люди. Охотилися, випасали вівці... але прийшов пан і безрадісне стало їх життя. За найменшу вину тяжко карав він людей.
Трапилася біда. Напали вовки на вівці. Нестало в молодого вівчаря отари. Не став він чекати панської розправи. Попрощався з любимою і пішов в чужі краї, за сине море...
Горює на чужині вівчар і кожну ніч виходить до синього моря. Зливає хвилям печаль – тоску свою по батьковому краєві. Всесильне море, хоч одним оком поглянь на мою Верховину, передай поклін землі рідній. І сталося чудо: крізь землю пробилося несподівано море позлотило пана разом із прислугою. Само воно задивилося на горді Карпати і назавжди залишилося в них. Сине і чисте, як морське око.

 

Таємниці карпатського ворожбита.

 
Інтрига довкола черниківського «володаря духів» закручувалася хвацько. Першу «страшилку» про діда Михайла я почув років iз п'ять тому. Тема про лісовиків, мавок, чугайстрів та втаємничених карпатських ворожбитів «випливла» сама по собі, коли до півночі разом iз місцевими лісниками грілися біля вогню в дерев'яному будиночку на горганській полонині Нивка, розташованій між горами Великий і Малий Медвежики. У пічці весело потріскували смолянисті смерекові дрова, від чого багряні відблиски загадково стрибали по дерев'яних стінах і завішених сутінками кутках. Обстановка якраз спонукала до розмови про містичні історії, в які гуцули дотепер вірять майже так щиро, як у Всевишнього.