Олекса Довбуш. Людина і легенда

У кожній гуцульській хаті століттями живуть оповідки про справедливого і безстрашного захисника бідних, славного опришка Олексу Довбуша, у яких історія густо перемішана з вигадкою. Він був князем і владикою гір, орлом того воздуха, оленем тих борів, паном тих панів аж ген по Дністрові води. Перед ним дрижали сміливі і сильні, корилися горді. Цей фільм дає можливість погортати сторінки життя людини, яка стала легендою.

Чугайстер

 

Чугайстер — це веселий, життєрадісний, оброслий чорною або білою шерстю лісовик із блакитними очима. Він танцює, співає, полює на нявок, які заманюють молодих лісорубів та пастухів у нетрі й гублять їх.

Образ Чугайстра (Чугайстрина, Лісового Чоловіка), як стверджує один із найвизначніших фольклористів В. Гнатюк, не відомий іншим слов'янам. Його знають тільки в українських Карпатах. На Бойківшині його називають просто Дідом, а на Закарпатті — Ночником. Походження назви "Чугайстер" достеменно не зрозуміле. Сучасні дослідники пов'язують це слово з чутою, чуганею (верхнім одягом, який тчуть так, що він має вигляд великої овечої шкури з довгою вовною), з гайстром-лелекою або навіть зі сторожовими козацькими вежами, що їх називали чугами, та природним рівчаком у камені — чугилом.

Верем'є

 

Як чоловік умирає, гуцули кажуть: чєсує. Як не стане кого — говорять: дні єму вийшли. І кленуть так: а дні би тобі вийшли!
З часом у цім краю не так, як скрізь. Запитайте кого старого у наших горах — коли родився. Почуєте: на Йвана; перед Різдвом; у Пилипівку; на Маковія; по Великодні... А про рік і гадки не мають. Хоч і рік уточнять, як допитаєтеся: перед першов воинов; як Австрія упала; як настала Польша; як дєдю взяли на войну... І це не тому, що народ темний, просто у гуцулів свої рахунки з часом. Хронологічне літочислення у них не прийнятне, років не числять, а іменують подіями, значать особистими обставинами: як буря ліси -повивертала; як неня вмерла; як я женився; коли клали у нас церков; як убили брата... Це конкретніше, аніж тисячі, сотки чисел у часовім позначенні.

Гуцульські «грібки»

 

Написав Косів, Гуцульщина
Путівник - Культурні родзинки краю
Святий вечір (день перед Різдвом) вважається досі за велике свято померлих. Господині, як і колись, готують кутю - культову поживу померлих, які є почесними гостями на тайній вечері. Бо вірять, що протягом 12 днів, від Святого вечора аж до Богоявлення (6.01 - 19.01), розкриваються гроби, з них виходять душі померлих на світ. Вони поспішають до своїх домів, де колись жили, щоб засісти зі своїми рідними до спільної трапези. Таких стародавніх вірувань дотримуються гірські люди ще й досі.