Чугайстер
Чугайстер — це веселий, життєрадісний, оброслий чорною або білою шерстю лісовик із блакитними очима. Він танцює, співає, полює на нявок, які заманюють молодих лісорубів та пастухів у нетрі й гублять їх.
Образ Чугайстра (Чугайстрина, Лісового Чоловіка), як стверджує один із найвизначніших фольклористів В. Гнатюк, не відомий іншим слов'янам. Його знають тільки в українських Карпатах. На Бойківшині його називають просто Дідом, а на Закарпатті — Ночником. Походження назви "Чугайстер" достеменно не зрозуміле. Сучасні дослідники пов'язують це слово з чутою, чуганею (верхнім одягом, який тчуть так, що він має вигляд великої овечої шкури з довгою вовною), з гайстром-лелекою або навіть зі сторожовими козацькими вежами, що їх називали чугами, та природним рівчаком у камені — чугилом.
•Детальніше...•
|
Верем'є
Як чоловік умирає, гуцули кажуть: чєсує. Як не стане кого — говорять: дні єму вийшли. І кленуть так: а дні би тобі вийшли!
З часом у цім краю не так, як скрізь. Запитайте кого старого у наших горах — коли родився. Почуєте: на Йвана; перед Різдвом; у Пилипівку; на Маковія; по Великодні... А про рік і гадки не мають. Хоч і рік уточнять, як допитаєтеся: перед першов воинов; як Австрія упала; як настала Польша; як дєдю взяли на войну... І це не тому, що народ темний, просто у гуцулів свої рахунки з часом. Хронологічне літочислення у них не прийнятне, років не числять, а іменують подіями, значать особистими обставинами: як буря ліси -повивертала; як неня вмерла; як я женився; коли клали у нас церков; як убили брата... Це конкретніше, аніж тисячі, сотки чисел у часовім позначенні.
•Детальніше...•
Гуцульські «грібки»
Написав Косів, Гуцульщина
Путівник - Культурні родзинки краю
Святий вечір (день перед Різдвом) вважається досі за велике свято померлих. Господині, як і колись, готують кутю - культову поживу померлих, які є почесними гостями на тайній вечері. Бо вірять, що протягом 12 днів, від Святого вечора аж до Богоявлення (6.01 - 19.01), розкриваються гроби, з них виходять душі померлих на світ. Вони поспішають до своїх домів, де колись жили, щоб засісти зі своїми рідними до спільної трапези. Таких стародавніх вірувань дотримуються гірські люди ще й досі.
•Детальніше...•
Етнографія Гуцульщини
 Карпатський етнографічний район поділяється на три основні частини: Прикарпаття, власне, Карпати та Закарпаття. Навіть протягом тривалого часу, перебуваючи у складі різних держав, українці берегли свою етнокультуру, хоча й не уникли деяких взаємовпливів із словаками, угорцями та поляками. Мешканці гірських районів Карпат зберегли найархаїчніші риси культури, які дещо відмінні від поліських.
•Детальніше...•
Полонинка
На що вже тепер гуцули перевелися!
Тяжко собі лиш подумати. Гуцул понад усе тішився худобою. Як лиш її не називав — товаром, дроб'єтками (товар — корови, телиці, воли, а дроб'єта — овечки, кози; видно, товар продавали по штуці, а дроб'єта оптом), яких слів до неї не добирав! Худобу не інакше як викохували, кутали. "Викохана телиця", "добре кутані свині", "файно кутаєш — добре користаєш", "зле кутати — гріх"...
|
|
|
|
|
| •Сторінка 11 з 16• |
