ВЕРХОВИНА

"Коли мара находить "
....і коли вона добре розгориться ,звертає ся до сходу сонця,говорить Оченаші ,кінчаючи їх ось так :

Історія Гуцульщини

Гуцульщина. Не в однієї людини навіть при її згадці радісно заб'ється серце. Закоханий у цей прекрасний і суворий край уродженець Поділля Михайло Ломацький писав, що "тут, у гуцульських горах, як ніде інде, можна почути гомін віків і зачерпнути силу й віру в майбутнє, тут, у зелено-срібних водах озер і рік можна скупати й очистити не лише тіло, але й душу, та карпатським сонцем зігріти її, а, вийшовши на верх Говерли, побачити Бога й почути Його добротливий і ласкавий голос — голос Творця гуцульських гір".

 

- Відомо, що карпатські чаклуни доволі неохоче діляться своїми так би мовити професійними таємницями, як вам вдалося дізнатися так багато секретів гуцульських магів? - Звичайно, є такі речі, про які мольфарам вищими силами не велено розповідати. Якщо мольфар переступить цей закон, він може на деякий час втратити свій дар. А коли таке повториться кілька разів, то чарівник може позбутися дару назавжди і бути нещасним до кінця життя від того, що не виконує свого призначення на землі. Проте гуцульські відуни дозволили мені розповісти дещицю з їхніх таємниць. Без їхнього дозволу я би цього не зробила.

                                                         Далі

---

БЛИСКАВКА над вершинами
Таємні знання карпатських шаманів

 

Я тряслася в жорсткому автобусі «Івано-Франківськ - Верховина». Він був битком набитий пасажирами і викликав стійку асоціацію з диліжансами минулого століття. Підстрибуючи в такт колесам на вибоїнах і схилах гірської дороги, я згадувала ланцюжок «збігів», що привела мене до цієї поїздки ...
Читаючи карпатські легенди та перекази, я не раз зустрічала загадкове слово «мольфар». Потім я дізналася, що цим словом в Карпатах називали місцевих шаманів - цілителів, чаклунів-ясновидців і магів. Говорили, їм були відомі таємниці землі і води, вогню і ліси, вони могли відвести грозу або град від полів, вміли перетворюватися на тварин, могли врятувати людину від усякого лиха, але могли також позбавити розуму чи самого життя. Гуцули називали цих людей «земними богами», і, хоча і боялися їх, все ж зверталися до них за допомогою.
Пізніше батько подарував мені талісман - срібне сонечко з усміхненим обличчям і напівзакритими, наче в медитації, очима. І додав: «Цей оберіг зробив один мольфар ...»

                                                    Далі

---