Мольфар - заклинатель небес

 

Мольфар - заклинатель небес

Это - легенда....
"...cтав проти хмари, одна нога наперед, і склав руки на грудях. Закинув назад бліде
обличчя і вперся похмурим оком у хмару. Стояв так довгу хвилину, а хмара ішла на
нього. І раптом сильним рухом він кинув кресаню на землю. Вітер зараз звіяв її в
долину і підхопив на голові в Юри довге волосся. Тоді Юра підняв до хмари ціпок,
що тримав у руці, і крикнув у синій клекіт:
-- Стій! Я тебе не пускаю!..

-- Стій!..
І хмара раптом спинилась. Підняла здивовано край, сперлась, як кінь на задні
ноги, заклекотіла внутрішнім гнівом, одчаєм знесилля і вже просила:
-- Пусти! Де ся подіну?
-- Не пущу!
-- Пусти, бо гинем! -- кликали жалібно душі, згинаючись під вагою переповнених
градом мішків.
-- Ага! Тепер ти просиш!.. Я тебе заклинаю: іди у безвісті, у провалля, куди
коні не доіржуть, корови не дорікують, вівці не доблеюють, ворони не долітають,
де християнського гласу не чути... Туди пускаю тебе...
І дивна річ -- хмара скорилась, покірно повернула наліво і розв'язала мішки над
рікою, засипаючи густим градом зарінок. Біла завіса закрила гори, а в глибокій
долині щось клекотіло, ламалось і глухо шуміло..."
Михайло Коцюбинський "Тіні забутих предків"

Михайло Нечай - мольфар :

 

 

 

< Попередня		Наступна >