Коли літературу називають дивною, вочевидь, мають на меті підкреслити її позитивну несхожість на інші тексти та певний вплив на емоції, щемну атмосферу приналежності до чогось раніше недосяжного. В Україні достатньо дивної літератури. Але найдивніша книга, яку доводилось читати – «Непрості» Тараса Прохаська. Якщо спробувати говорити штампами, то це українські «Сто років самотності», книга-рослина, книга – часове коло і книга-магічне відчуття, повільне розсування горизонтів голими руками.
