Корпанюк Василь

 

Народився Василь Семенович у родині одного з найшляхетніших різьбярів Гуцульщини — Семена Корпанюка 19 травня 1922 року. Від нього успадкував філософський погляд на світ, золоті руки майстра, тонкий музичний слух, від матері — Параски Чорномудяк-Корпанюк, знаної вишивальниці і ткалі — прагнення ступати в ногу з часом і надзвичайне почуття гумору, а від обох батьків — шанобливе ставлення до людей і те особливе вміння прихилити до себе людське серце. Правнук патріарха гуцульської різьби на дереві Юрія Шкрібляка рано взяв до рук різця. Родинні перекази, які стали майже легендами про прадіда Юрія і його талановитих синів Василя, Миколу, Федора, спілкування і споглядання за роботою батька і його знаменитого брата Юрія, гаряча кров і генетичне зерно, так уміло посаджене невидимою рукою, дали свої плоди. На дереві роду Шкрібляків-Корпанюків визрівав новий талант, який поєднав у собі традиції предків і їх новітнє переосмислення.

Коровай Олександр

(21.06.1928, с. Городківка, раніше Масківка, Крижопільського р-ну Вінницької, обл.) - укр. художник. Член СХУ. Навчався у неповній середній сільській школі, закінчив Київську худ. СШ ім. Т. Шевченка і живописний факультет Одеського худ. училища. З 1952 в Івано-Франківську, де відбулося його становлення як художника. Організатор худ. музею в їв.-Франк. СШ №5 (1968). Працює в галузі станкового живопису. Автор худ. циклів "По Карпатах" (1953-1983), "Рідний край" (1956-1983). "Богуславщина" (1958-1983), портретів Параски Харук (див.) і X. Фіцалович (див.). Див. "Виставка творів Олександра Коровая: Каталог" (Івано-Франківськ. 1984), "Жовтень" (1985. - Ч. 7 і Ч. 10).

Павло́ Макс́имович Ко́вжун

(*3 жовтня 1896, село Костюшки — †15 травня 1939, Львів) — український графік, маляр і мистецтвознавець, спершу представник футуризму, у 20-х — конструктивізму з використанням елементів українського бароко. Учасник Перших Визвольних змагань 1917—1921 рр.
Народився 3 жовтня 1896 року на Волині. Закінчив школу мистецтв у Києві та школу прапорщиків у Житомирі.

Канюс Микола

 

народився 3 травня 1953 р. у с.Лисці Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. Закінчив Київський державний художній інститут, 1980 р. Викладачі: Виродова-Готье В., Григорьев В., Ковтонюк I., Вечірко М. Член НСХУ з 1993р. Твори знаходяться у Івано-Франківському художньому музеї, краєзнавчому музеї, у приватних колекціях України, Канади, Ізраїлю, Словаччини, США, Росії, Польщі.

Ю́рій Рома́нович І́здрик

(16 серпня 1962, Калуш) — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші. Автор повісті «Острів Крк» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМтм» (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007), «Таке» (2009), низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Іздрик — один із творців станіславського феномену.

Іванцев Денис-Лев

Народився в сім'ї священика. У 1929 р. закінчив Тлумацьку гімназію неокласичного типу; у 1930—1935 рр. навчався на малярському відділі Краківської академії мистецтв (Польща). Одночасно закінчив школу пейзажу, школу графіки, школу різьби — кермічний відділ (з відзнакою). Працював у майстерні Ф. Павтша. Склав у АМ педагогічні іспити. У 1936—1937 рр. продовжив студії у Варшавському державному інституті практичних занять, які успішно закінчив (з правом викладання мистецтва і ручної праці). Був членом асоціації незалежних українських митців (м. Львів; 1935—1939 рр.). Працював у гімназії Ярослава (під Перемишлем). На короткий час переїжджає до Львова. У 1939 р. вчителює у рідному селі. З 1941 р. — методист Станіславського обласного будинку народної творчості. З початком Великої Вітчизняної війни переїхав до рідного села, де жив до 1970 р.: працював учителем малювання в сільській школі. З 1970 р. (після виходу на пенсію) жив і працював у м. Івано-Франківськ, де й помер. Творчий шлях розпочав ще у молоді роки художніми експериментами в дусі абстрактного мистецтва: «Прамати», «Гротеск», «Кристалізація думки» (усі — середина 1930-х рр.) та ін. Наприкінці 1930-х рр. звернувся до пейзажного живопису: «Зима в Татрах», «Зимовий пейзаж», «Провесна», «Міст», «Вулики», «Віз», «Рибалки на Дністрі», «Місячна ніч над Дніпром» тощо. У більш пізній період творчості (1960—1970-ті рр.) поновив експерименти в абстрактному стилі: «Людина-машина», «Істина — нескінченність», «Кругообіг речовин у природі»,