Павло́ Макс́имович Ко́вжун

(*3 жовтня 1896, село Костюшки — †15 травня 1939, Львів) — український графік, маляр і мистецтвознавець, спершу представник футуризму, у 20-х — конструктивізму з використанням елементів українського бароко. Учасник Перших Визвольних змагань 1917—1921 рр.
Народився 3 жовтня 1896 року на Волині. Закінчив школу мистецтв у Києві та школу прапорщиків у Житомирі.

В роки Першої світової війни перебував на Румунському фронті, був двічі поранений. Наприкінці війни редагував газету «Козацька думка» (орган 26-го Українського корпусу). 1918 року працював у Інформаційному бюро Сірої дивізії. Брав участь у бойових діях проти Першої радянської української дивізії та червоноармійців на півночі Правобережної України. У квітні 1919 р. був учасником боїв на польському фронті.
Після поразки Армії УНР перебував у таборі в Пікуличах.
Працював у Перемишлі в мистецькій майстерні, яку організував колишній командир Сірої дивізії Борис Палій-Неїло. Надавав перевагу книжковій графіці (обкладинки, екслібріси, видавничі знаки, плакати, ініціали, карикатури).
Обкладинки до книг (твори Івана Франка, ілюстрації до альманаху «Сонцецвіт», видання Антона Крушельницького), екслібриси, промислова графіка, розписи; нариси про Миколи Глущенка, Льва Ґеца.Павло Ковжун – графік, живописець, критик, есеїст, редактор і видавець, один з найактивніших організаторів мистецького життя Львова 1920-30-х років. Книжка про нього стала першою в серії видань «Постнарбутівська плеяда» (книги про учнів та послідовників видатного українського художника Георгія Нарбута). «Павло Ковжун – постать, до якої мене привчив мій покійний батько Мирон Яців, який багато зробив, щоб це ім'я не забувалося і звучало, - розповів кореспондентові «ВЗ» мистецтвознавець Роман Яців. - Викладаючи предмет композиції в Академії мистецтв, він підпільно використовував із заборонених фондів твори Ковжуна і розповідав про нього і його творчість студентам. Він зацікавив і мене Ковжуном. Багато років я збирав матеріали про нього, публікував статті. Зрештою, міжвоєнне двадцятиліття, яке він представляє, - улюблена тема моїх зацікавлень. Монографія про Любомира Романа Кузьму – також не випадкова сторінка моєї творчості. Багато працюю з творчістю діаспори. На мене вийшла родина пана Романа, яка попросила впорядкувати книгу про цього митця». Любомир Роман Кузьма – відомий в українській діаспорі США митець, мистецтвознавець, культуролог, публіцист, педагог, довголітній голова Об'єднання мистців-українців Америки.
Автор (спільно з Осінчуком М.) церковних поліхромій в українському візантійському стилі (Озірна, Сокаль, Зашків, Долина, Миклашів, Наконечне, Калуш, Стоянів та ін.) та мистецьких монографій. Автор статей на мистецькі теми і про діячів культури. Учасник багатьох виставок (Прага, Брюсель, Варшава, Берлін, Рим, Неаполь). Редактор журналів «Митуса» та «Мистецтво». У 1930-х роках в Українському науковому інституті (Берлін) виголосив цикл лекцій з історії українського мистецтва.
Помер 15 травня 1939 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.