Таємниці карпатського ворожбита.

 
Інтрига довкола черниківського «володаря духів» закручувалася хвацько. Першу «страшилку» про діда Михайла я почув років iз п'ять тому. Тема про лісовиків, мавок, чугайстрів та втаємничених карпатських ворожбитів «випливла» сама по собі, коли до півночі разом iз місцевими лісниками грілися біля вогню в дерев'яному будиночку на горганській полонині Нивка, розташованій між горами Великий і Малий Медвежики. У пічці весело потріскували смолянисті смерекові дрова, від чого багряні відблиски загадково стрибали по дерев'яних стінах і завішених сутінками кутках. Обстановка якраз спонукала до розмови про містичні історії, в які гуцули дотепер вірять майже так щиро, як у Всевишнього.

 

Рекетири тікали, як побиті пси

Тепер точно не пригадую, хто саме з двох лісників — Ярослав Дзебчук чи Юрій Ференчук — розповів про показову «екзекуцію», вчинену незадовго до того дідом Михайлом над зухвалими надвірнянськими рекетирами. Знахабнілі здирники десь прочули, що відомий в окрузі ворожбит нібито отримав чималу суму грошей за лікування якогось столичного багатія, тож приїхали в Черник, аби дід «відстібнув» частину прибутку. Добравшись тряскою гірською дорогою до бажаного обійстя, рекетири вибралися iз джипа і, перестрибнувши низенький паркан, нахабно посунули на подвір'я. Та раптом якась невидима сила відкинула їх назад, за огорожу. Спробували вдруге — теж відлетіли на вихідні позиції. Затим із хати вийшов похмурий господар і попередив: «Хлопці, забирайтеся геть по–доброму». Коли отетерілі прибульці, як побиті пси з підібганими хвостами, позадкували до свого позашляховика, дід Михайло кинув їм навздогін: «Провчу ще вас, як виїдете iз села».

Що мав на увазі загадковий горянин, непрошені гості зрозуміли невдовзі, коли опинилися на дорозі між Черником і Зеленою. Джип несподівано почав утрачати керування, кілька разів з'їжджав на узбіччя, аж поки не перекинувся догори колесами. На диво, ніхто з пасажирів і водій не постраждали — на них не було жодної подряпини. Чи не виявився переляк іншим способом, невідомо — штани рекетирів ніхто не перевіряв. Та про нечувану досі оказію вони з острахом переповідали своїм «крутим» приятелям. Так таємне стало явним далеко поза межами Черника.

Автор: Іван КРАЙНІЙ 
Источник: Україна молода, Номер 197 за 22.10.2010

 

< Попередня		Наступна >