Колимийські афганці: Роздуми над проблемою

Не впевнений, що нашу загалом мляву зацікавленість клопотами інших людей можна виправдати нашою власною зайнятістю, однак так воно вже є, і хіба станеться щось незвичне, щоб ми нарешті звернули увагу на своїх ближніх. Або схвалюючи якийсь їхній несподіваний вчинок, або ж, навпаки, засуджуючи його.

Що знає, наприклад, пересічний коломиєць про міськрайонний осередок ветеранів радянсько-афганістанської війни? Що вони спорудили на розі вулиць Січових Стрільців і Андрія Чайковського меморіал на честь полеглих і збираються там 15 лютого, в день виведення військ з Афганістану, зі священиками, щоб вшанувати пам'ять про бойових побратимів. Можливо, пересічний коломиєць навіть трохи й бурчав, чуючи то з телеекрану, то з радіоповідомлення, з яких виходило, що організація «афганців», на відміну від багатьох інших громадських осередків, не спить: о, ці герої знову на передовій... Але побурчав та й замовк, бо в нього своїх справ по зав'язку...

БІЛИНКЕВИЧ ІВАН ОМЕЛЯНОВИЧ

 Іван Білинкевич (28 грудня 1905, с. Стрільче, тепер Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. - 27 листопада 1996, м. Коломия тієї ж обл.). Навчався в гімназії в Городенки, де директорував Антін Крушельницькій, Станіславській гімназії. В недавній столиці ЗУНР 1925 р. він і склав матуру. Навчався в торговельній школі (м. Львів). Коли закінчив пер­ший курс, то зі Львова перейшов на науку до Краківської торговельної школи. Крім усього іншого, вчили тут педагогіки, психології, дидак­тики. Власне, готували викладачів для торговельних шкіл Польщі.

"Тарас Мельничук – поет Прикарпаття."

 Прикарпаття... оспіване багатьма письменниками, талантами, чарівна перлина нашої держави, мальовничий куток багатющої української землі, що своєю величчю й красою надихнув на створення мистецьких шедеврів не одного майстра пензля. Неповторні пейзажі, наповнена волею, гордістю і кришталевою чистістю атмосфера виколисує й чарує мужніх, з незалежною вдачею й щирою душею людей. І нічого, здається, дивного немає в тому, що саме кращі сини і дочки Прикарпаття були в перших рядах тих, хто самовіддано боровся й наполеглевою працею прискорював поступ нашої країни до суверенітету.

"Життя і творчість
Адама Міцкевича"

 Міцкевич – найбільший поет Польщі. Його роль для польської літератури можна порівняти з роллю Пушкіна для російської літератури, Шевченко – для української. Міцкевич був родоначальником нової польської літератури і нової польської мови.

"Коли в поляків з'явився Міцкевич, вони перестали мати потребу в поблажливих відкликаннях яких-небудь французьких чи німецьких критиків, не визнавати польську літературу означало б тільки виявляти свою власну дикість", - писав Н. Г. Чернишевський.
Однак значення Міцкевича не вичерпується його літературною діяльністю. Міцкевич був передовим політичним діячем свого часу. Він стояв у центрі польського революційного руху.

Софрон Недільський
1857-1917
перший директор Коломийської
української гімназії.
Такої пошани гідний не лише директор. А й всі професори, а саме: Лев Дольницький (географія, історія рідного краю), Михайло Іванець (українська мова), Омелян Колодницький ( Латинська мова), Євстахій Макарушка (грецькамова, каліграфія), Григорій Наливайко( Латинська мова), Юліан Насальський ( історія, географія), Іван Раковський ( математика, натуральна історія), Людвиг Сальо ( німецька мова), о.Антон Войтіховський (релігія), Антін Сєніцкий (польська мова), Іван Франчук (латинська мова), о.Микола Гриньовський (катехизм, співи), Антін Голіховський (рисунок, вчитель школи дерев'яного промислу). Ця когорта коломийської професури зуміла за період з 1900 по 1914 рік підготувала понад 500 студентів – високоосвідчених інтелігентів.

Союз Чорнобиль України

Шановний читачу!

Чорнобиль не має минулого часу. Трагічна дата 26 квітня 1986 року навічно викарбувана у історії людства.

Вогонь Чорнобильської катастрофи опалив нашу землю та наші душі. Ще й досі ми не можемо сповна оцінити чи навіть осмислити її наслідки. Знаємо одне: гіркоту ядерного полину ми відчуватимемо завжди.

Тарас Мельничук

Прикарпаття... оспіване багатьма письменниками, талантами, чарівна перлина нашої держави, мальовничий куток багатющої української землі, що своєю величчю й красою надихнув на створення мистецьких шедеврів не одного майстра пензля. Неповторні пейзажі, наповнена волею, гордістю і кришталевою чистістю атмосфера виколисує й чарує мужніх, з незалежною вдачею й щирою душею людей. І нічого, здається, дивного немає в тому, що саме кращі сини і дочки Прикарпаття були в перших рядах тих, хто самовіддано боровся й наполеглевою працею прискорював поступ нашої країни до суверенітету.

Кирило Трильовський

06.05.1864

 

Кирило Трильовський народився 6 травня 1864 року в с. Богутині Золочівського повіту в сім'ї священика. Згодом родина переїхала на Покуття. Ходив до школи в Золочеві і Бродах, а до гімназії - в Золочеві і Коломиї. Потім навчався на правничому факультеті в Чернівцях, згодом у Львівському і Віденському університетах.
Докторат здав у Кракові, а адвокатський екзамен - у Львові.
В 1901 році відкрив свою канцелярію у Коломиї, потім - у Яблунові.
Ще в Коломийській гімназії утворив спеціальну бібліотеку і проводив пропагандистську роботу з розповсюдження творів Т. Шевченка, Куліша та ін.

Борцям за незалежність України

 

Гранітний, заввишки майже 3 метри пам'ятник було відкрито на проспекті В'ячеслава Чорновола рівно опівдні в присутності більше 100 осіб, у тому числі і самого Симчича, двох його синів і п'ятьох онуків.
На пам'ятнику, виготовленому скульптором Романом Захарчук, з одного боку напис: "Мирославу Симчичу", а з іншого - "Борцям за незалежність України".

Пам'ятник Степанові Бандері у Коломиї

Складається з бюста і постаменту, які виготовлені зі штучного світлого каменя. На постаменті вимуровапа табличка з чорного граніту з написом «Степан Бандера».
Автор — скульптор Віталій Рожик. Постамент робив кооператив «Пам'ять» з міста Галича. Реконструкцію прилеглої території проведено за проектом архітектора Віктора Мицая, 1992 позаду пам'ятника встановлено металеву огорожу.
Історія встановлення

 

"Шевченко в Коломиї"

 

Коломийська Шевченкіана бере свій початок із часу заснування 19 березня
1864 року у місті над Прутом друкарні братів Білоусів. Згодом видавцем і
власником друкарні залишився молодший Білоус — Михайло, який до 1913
року видав кількасот книг і брошур, газет, календарів і журналів.

Сьогодні в Коломиї налічується понад 20 культових споруд різних релігійних конфесій. Це свідчить про толерантність віруючих Коломиї, а також про те, що кожен може вибрати свою дорогу до Бога

Колумб родом з Коломиї

Прикарпатські краєзнавці хочуть внести поправку в українську історію. Вони стверджують, що першими трудовими емігрантами з України на американський континент були не Іван Пилипів та Василь Іліняк з Небилова Рожнятівського району, як вважалося до цих пір, а Іван Богдан з Коломиї. І сталося це ще в 1608 році - майже на триста років раніше, ніж зважилися на такий крок бідолахи з Небилова.

Перший українець за океаном

Коломийський трамвай

(назва умовна) — вузькоколійна залізниця, що сполучала Коломию з Рунгурами та Ковалівкою (Івано-Франківська область). У місті мала ознаки трамвая, а за містом — залізниці, тому розповсюдженою є кваліфікація мережі як «паровий вантажний трамвай».
Складалася з двох гілок — ковалівської (з'єднувала Коломию з Ковалівкою проходила через Сопів) та рунгурської (Коломию з Рунгурами; проходила через Печеніжин і Княждвір).
Коломийський трамвай можна також розглядати як окрему частину мережі карпатських приватних вузькоколійок.

Мирослав Ірчан - січовий стрілець і радянський поет
14.07.2011 _ Вадим Джувага

 

114 років тому народився Андрій Баб'юк, більше відомий як Мирослав Ірчан. Воював в УСС і УГА, редагував "Галицький комуніст", показав себе переконаним комуністом у Канаді, розстріляний за участь в Українській військовій організації...
Нашим сучасникам мало що скаже ім'я Мирослава Ірчана, хоча в Україні на початку трагічних 1930-х років воно було у багатьох на слуху не тільки в тодішній столиці УСРР, але і в багатьох місцях світу, куди закинуло українців.
Відомий поет, публіцист, його лірикою зачитувались. Письменник і літературознавець діаспори Олекса Гай-Головко назвав Мирослава Ірчана містком між Великою і Західною Україною.

Грім-Гора

 
За створення на Галичині збройного антирадянського підпілля Дмитро Гриньків отримав сім років таборів

 «Совіцьку армію я проходив у танкістах під Остром. Зі мною служив такий сержант Прокудін із Дніпропетровська – спортсмен, дзюдоїст. Він відверто казав: «Діма, я тєбя побаіваюсь». – Чого б то, питається? – «Вєдь ти бандера». Інші східняки теж називали мене так. Я того не цурався».

Дмитро Гриньків, він же Грім-Гора, сивий чоловік із козацькими довгими вусами, нині очолює Коломийську раду політв'язнів і репресованих.

Кривавий Базар
21 листопада 1921 року більшовики зупинили Другий зимовий похід Армії УНР, який мав стати сигналом для загальної боротьби проти радянської влади

 

Матеріал друкованого видання
№ 48 (213)
від 24 листопада

Але з цілком об'єктивних причин він зазнав невдачі.

7 фактів про Коломию

Місцеві називають своє місто маленьким Львовом. А той своєю чергою хтось іменує маленьким Віднем (або Парижем). Тобто маємо хоч і дещо наївний, однак виразний європоцентризм. Тиждень побував у одному з найколоритніших населених пунктів Прикарпаття.

 

Коломия. Визначні будівлі

 Коломия – одне з найдавніших, найпривабливіших міст Західної України,

яке змогло зберегти і пронести крізь віки свою культуру, увібрати в себе
найкращі риси культур інших народів, які в силу різних історичних
обставин, проживали на його території. Місто розташоване за 65 км від
обласного центру, на лівому березі гірської річки Прут. Коломия – це
столиця Покуття, Гуцульщини. Щодо виникнення назви міста, то існує
декілька версій. Найбільш імовірна з них пов'язує назву міста з потоком
Мия, який протікав через поселення. При необхідності зазначити
географічне місце розташування поселення - вказували, що воно
знаходилося «коло Миї».

Коломийські солеварні

Масове виробництво солі на Гуцульщині і в цілому на Покутті і її широка реалізація з давніх часів в Росії сприяла виникненню великої групи солеторгівців на Надніпрянщини, яких називали "Коломійця" (назва походить від Коломиї - головного центру торгівлі гуцульської сіллю). Переважно групами вони прибували з усіх руських земель спочатку до Коломиї, а потім виїжджали в солеварні центри Гуцульщини, де закуповували бочками сіль за гроші, або обмінювали на товари і поверталися назад.