Микола Федак з Рахова - цимбаліст з діда-прадіда. Людина більше 20 років грає на гуцульських цимбалах. Каже, щоб бути цимбалістом музичного таланту замало, потрібно мати ще й не аби яку фізичну витривалість, оскільки вага інструменту інколи сягає 20 кг.

Сім'я Федака - народні музики: чоловіки грають на скрипці, бубні, сопілці, контрабасі, гармошці, жінки - на дримбі. Але справжнім сімейним інструментом Федаки вважають гуцульські цимбали, без яких не обходиться жодне свято.
"Смаль знав, що буду музикою, адже виріс у родині, де музикантами були з діда-прадіда, - посміхається пан Микола. - Коли мені було 6 років, навчився грати на скрипці, сопілці, баяні та найулюбленіший інструмент - цимбали. Ці маленькі - бойківські на них грав ще мій прадід, він був відомим цимбалістом - чоловік лівою рукою тримає інструмент, у праву бере гнучкий вербовий прут, б'є ним по струнах. - Чуєте який у нього ударний звук, бо всі струни налаштовані на тонічні бурдон. Гуцульські цимбали - вдвічі більше за розміром: 90 сантиметрів у довжину, півметра завширшки, - кладе на коліна батьківські цимбали. - У них циганський лад, а в цих, що зробив на замовлення місцевий майстер Степан Колачук - верховинський ".
Якщо дивитися зверху інструмент, нагадує гігантську метелика, розправи крила. Горизонтально натягнуті ряди струн ділить навпіл бурт. Верхня дека робиться з резонансної ялини, нижня - з верби чи явора. А тримач для металевих кілків, якими кріплять струни - з тису або дуба.
"Мої брати теж мають талант до музики, Смаль разом граємо популярні коломийки, мелодію підбирали на слух. Дебютували з різдвяною колядкою" Нова радість стала ", нині в репертуарі сімейної групи чимало колядок і коломийок. За традицією лідером гурту є скрипаль, а в нашому - цімбалісіт ", - чоловік бере в руки дерев'яні палички, зроблені з акації, б'є молоточками по металевим струнам.
Звучить запальна гуцульська мелодія, ноги так і вітанцьовують на місці. Від тієї музики на душі легко і радісно, ​​а який заряд енергії отримаєш, вистачить на не один день.
"Тембри цимбалів бувають різними. У них потужні і глибокі баси, альт - прозорий і чистий, верхи - світлі і дзвінкі. А музична палітра така багатюща, що на них можна грати соло, в ансамблі, акомпаніровать естрадний спів, - повчає батько Микола Федак , який вміє грати на десятці маловідомих народних інструментів, але цимбали ще жодного разу не зрадив. - На Рахівщині цимбали - інструмент радості, їх, в основному, використовують для виконання музики в швидкому темпі.
Чоловік садттся біля сина, вузлуватими пальцями тримає тоненькі палички, якими вправно бере по струнах мотив Горянської коломийки. Поруч 7-річний хлопчик, поклавши інструмент на коліна, виграє на бойківських цимбалах "Ой, Марічка!"
"Гідна зміна росте, - підморгує дідусь. - На Верховині цимбаліста, в основному, доводиться грати в похідному положенні. Щоб нести на собі 20-кілограмовий інструмент, зачеплений через шию, потрібно неабияка фізична витривалість. Але в родині Федака всі чоловіки хоча і не силачі, але спритні цимбалісти ".

Еліна Савицька спеціально для UA-Reporter.com