Один в полі воїн .
Прикро і сумно ,але це ніщо в порівнянні з тим ,як боляче і сором-но. Наша метушня , амбіційність і в якісь мірі навіть небажання розуміння того, що діється навкруги, засліпило нас . Події що ви-рують, так швидко змінюють одна одну , що ми навіть не второ-пали що ж відбулося, як змушені констатувати зміни. Але чи саме цього ми хотіли? Та нас і не питають. Та й навіщо, якщо подія вже відбулася . Ми живемо вчорашнім днем. У нас забрали наше майбутнє. Нас розбили на різні табори, нам дали свободу вибору політичних поглядів .І чим більше тим краще . Плодіться , тіште-ся (своїми досягненнями)!!!! Бо воно і так вам не належить . І хіба ми живемо не в одній країні? Хіба не одного і того ж прагнемо ? А тепер вже ні . Бо нас багато , ба навіть дуже багато , і нас легко здолати подинці .
ЗВІДКИ ГРОШІ?
