Ярослав Барнич

Де стежина Барнича між трав
Рясним устелена туманом
Росою сонячних октав
Запахло м'ятою духм'яно .

Не владен вік скарби глибинні

Покрити порохом до тла

На хвилях часу і по нині

Співає Барнича душа .

•Наступна• •>•