Дихáня

Що діє наша диханя? Та, що є з нами і довкола нас. Та, що говорила давно, як ще люди були велетами, а тепер має голос тільки у Різдвяну — Новорічну опівніч. Тепер вона говорить лиш у байках.
Є одна така казка про віщуна і когута: "Був віщун давно колись: він знав, що яка диханя по-своєму говорит. Раз пішов він із жінков у єрмарок. Мав коня, кобилу жеребну, а жінка була тєжка. Жінка сиділа на кобилі, а чоловік на кони. Чоловік ишов конем наперед у брід у воду, кобила ишла за конем. Кобила си пошпотала, мало не впала. Кінь засмієвси та й каже: "Ти утопишси ше, уважєй!" А кобила відповідає: "Тобі добре, ти сам сильний і одного чоловіка везеш; не чуєш, ци сидит він на тобі, ци ні; тобі смішно, а мені ні, бо я жеребна, а жінка тєжка, а штири душі — велика вага!" Чоловік сидів на кони, почув се та й засмієвси з того.

Загадковий дід Михайло

Спадок Чеп’юка — «темний»?

Спілкуючись із мешканцями Черника, я зрозумів, що між селом і дідом Михайлом існує певна «санітарна» зона відчуження за принципом «він нас не чіпає, ми його — теж». З усього видно, що цілителя тут якщо не бояться, то принаймні остерігаються. Хоча в критичних ситуаціях саме в нього шукають порятунку. Лісник Славко, з яким удалося трохи погомоніти на автобусній зупинці, підтвердив, що при укусах змій їхній дід — єдиний рятівник. «Мого племінника, який мав зо три роки, вкусила було гадюка, — розповів охоронець лісу. — Язик так набряк, що вивалювався з рота. Лікарі нічого не могли вдіяти, тому порадили чимшвидше шукати знахаря. Мій тато–небіжчик повіз хлопця до діда Михайла. Коли поверталися назад, язик майже цілком сі повернув на своє місце».

Баба

Одне зі значень слова баба в гуцульських говірках — "жінка, яка лікує традиційними немедичними засобами". Вказане значення цієї назви відоме в більшості слов'янських мов, хоча в жодній із них не є основним. У досліджуваних говірках і в літературній мові слово "баба" багатозначне.

 

мольфар Мадар

Реальний та ірреальний простір у казках, легендах, віруваннях завжди перетинаються. Один світ проникає в інший. Міфічні істоти заселяють ліси, річки, повітря, домівки, змушують людину реагувати на свою появу, творити різноманітні обереги, замовляння тощо. Існують і люди, які постійно перебувають між цими двома обширами. У Карпатах називають їх непростими, такими, що щось знають, або земляними богами.