Карпатський кінь
Карпатський кінь
Конярство, завжди було традиційною галуззю сільсько-
господарського виробництва на Гуцульщині, оскільки суворий вологий клімат, гірсь-
ка місцевість та невелика кількість орних земель не сприяли розвитку землеробства.
Історично в регіоні сформувалися такі породи тварин, які добре пристосовані до спе-
цифіки місцевих природнокліматичних та господарських умов, зокрема гуцульський
кінь. Ця порода відзначається високою працездатністю, спокійним лагідним норо-
вом, невибаглива до умов годівлі та утримання. Коні використовуються як тяглова
сила у сільському та лісовому господарстві, є чудовими і надійними помічниками у
зеленому туризмі.
Однак, протягом останніх років чисельність чистопородних тварин значно ско-
ротилася, а відсутність програми їх вдосконалення поставила цю породу, яка є дуже
популярною в країнах західної Європи, на грань деградації. У зв'язку з цим прово-
диться цілий ряд заходів. Відкрито проект міжнародної благодійної фундації, який
дає можливість відродити гуцульську породу коней.
Із загального поголів'я коней Карпатського регіону України значну
частину складає випробувана природою і часом гуцульська порода.
Гуцульський кінь відноситься до аборигенних гірських порід універ-
сального призначення. Сьогодні він досить широко використовується у фер-
мерських, лісових та індивідуальних селянських господарствах.
Гуцульський кінь, порівняно з іншими породами коней, має значні пе-
реваги. На відміну від інших порід гуцульський кінь доживає до 25-28, а іно-
ді до 30 років і більше. Часто буває, що у віці понад 20 років кінь ще зберігає
здатність до розмноження. Він добре пристосований до суворого гірського
клімату, витривалий у роботі, невибагливий до кормів та умов утримання. У
зимовий період, коли харчовий раціон становлять тільки сіно і вода, викону-
ючи нелегку фізичну роботу, він закінчує трудовий день у кращому стані із
меншою втратою ваги, порівняно з іншими кіньми, а з виходом на пасовище
швидко відновлює свої фізичні якості.
Відомо, що з в'юком вагою 100-150 кг гуцульський кінь може пройти
вузькими кам'янистими стежками до 100 км за день (гранична норма наванта-
ження під сідлом чи в'юком не повинна перевищувати 30-35 % живої маси
коня), а кінь іншої породи за один день може пройти під в'юком вагою
30-35 кг до 50 км.
Гуцульський кінь сьогодні має достатньо широке застосування в ко-
лективних, фермерських і лісових господарствах, а також у господарстві і по-
буті громадян. Цьому сприяє брак доріг, нестача транспортних засобів або т-
рудність їх використання. Окрім того, в умовах наростання енергетичної кри-
зи багато транспортних і сільськогосподарських робіт економічно вигідніше
проводити з використанням коней, оскільки затрати на їх утримання дуже
низькі. Практика показала, що гуцульськими кіньми доцільно виконувати ро-
боти, пов'язані з частими зупинками, перевозити вантажі на короткі відстані,
підвозити корми до ферм, молоко на молочні пункти, орати присадибні ді-
лянки, на лісозаготівлі. Використовувати їх можна також для охорони лісу,
випасання худоби тощо.
За підрахунками вчених США, використання коней на підсобних ро-
ботах дає змогу щорічно економити до 4 млн. т. нафтопродуктів. Для раці-
онального і більш ефективного використання коней необхідно знати їх ос-
новні робочі якості: силу, швидкість руху і тривалість роботи. Між ними іс-
нує певна залежність. Нормальною вважають для робочого коня силу тяги в
межах 13-15 % його живої маси, рух кроком зі швидкістю 4-5 км/год., про-
тяжність роботи 7-8 годин (з перервою 2 години в середині робочого часу).
За таких умов кінь масою 400-450 кг на звичайному возі по хорошій дорозі
може перевозити 5 т корисного вантажу. Вчені підрахували, що для виконан-
ня сільськогосподарських та інших робіт, які припадають на живе тягло, пот-
рібно, в середньому, 2-4 робочі коні на 100 га сільськогосподарських угідь.
Незамінний помічник
Окрім економічного, використання коней має й екологічне значення –
це, насамперед, мінімальна ерозія ґрунту порівняно з важкою технікою, від-
сутність викидних газів тощо.
Гуцульські коні мають спокійний норов і поведінку, досить швидкісні,
тому добре надаються для верхової їзди. У Польщі, Словаччині Румунії та ін-
ших країнах їх давно використовують для кінного спорту, сільського та масо-
вого туризму, гіпотерапії. Розвиток рекреаційної галузі в Карпатському регі-
оні України неминучий, тому використання гуцульського коня з цією метою
має чудову перспективу.
На початку 90-х років розведення гуцульської породи коней в Кар-
патському регіоні України набуло критичного стану. Реформа системи госпо-
дарювання призвела до ліквідації п'яти племінних конеферм. Зоотехнічна та
селекційно-племінна робота була вкрай запущена, у зв'язку з цим поголів'я
коней даної породи стало катастрофічно зменшуватися, а покращення пле-
мінних та господарських якостей не проводилося взагалі.
Скрутне економічне становище нашої держави загалом і Карпатського
регіону зокрема – відсутність техніки, дороговизна паливно-мастильних ма-
теріалів з одного боку, а також специфічні географічні та природно-кліматич-
ні умови, роздрібненість та збільшення площі земельних наділів з другого,
зробили надзвичайно актуальним відродження гуцульської породи коней.
Завдяки ініціативі науковців і практиків проведено значну роботу що-
до покращення ситуації в гуцульському конярстві. Інститут тваринництва, за
дорученням Української академії аграрних наук, підготував "Програму роз-
витку та наукового забезпечення конярства в Україні". Програмою, розрахо-
ваною на 1993-1997 рр., було передбачено вдосконалення основних порід ко-
ней, у тому числі і гуцульської.
Управління сільського господарства і продовольства Івано-Франківсь-
кої області, відповідно до згаданої вище програми, видало наказ, яким зобо-
в'язало обласне об'єднання з племінної справи, відділ тваринництва НВО
"Еліта" разом з районним управлінням сільського господарства і продоволь-
ства, колгоспи і радгоспи програму стабілізації розвитку цієї галузі в госпо-
дарствах області, поліпшення племінних і робочих якостей коней на 1993-
1995 рр. і на період до 2000 року.
Згідно з цим наказом на Коломийській племстанції було створено
Державну заводську конюшню. Окрім коней інших порід було закуплено
6 чистопородних жеребців-плідників гуцульської породи. Основним напря-
мом її діяльності мала стати організація парувальних пунктів, запровадження
штучного запліднення кобил тощо, з метою покращення породного статусу
гуцульського коня в приватному секторі, а також поліпшення місцевих коней
передгірних та плоскогірних районів області. У Верховинському районі було
відкрито племінний репродуктор, який мав на меті створити селекційне (ге-
нофондове) стадо – племінну базу для збереження генофонду та забезпечення
сталого відтворення гуцульської породи коней.
Вбачаючи необхідність відродження зникаючих порід тварин в Кар-
патському регіоні України, УААН відгукнулася на клопотання Міжнародної
науково-практичної конференції, яка відбулася в рамках 12-го Гуцульського
фестивалю в м. Косові і створила при Прикарпатському відділенні інституту
агроекології та біотехнології лабораторію гірського тваринництва. Основна
мета її діяльності – оцінка племінних ресурсів та формування масиву гу-
цульської породи коней в гірських районах Українських Карпат.
Науково-виробничі дослідження проведені в 1994-2003 рр. показали,
що гуцульську породу коней слід розглядати як національне надбання Укра-
їни. Вона має унікальні господарські та біологічні якості, які забезпечують її
ефективне різноманітне використання в господарствах всіх форм власності в
регіоні Українських Карпат та за його межами. За результатами обстеження
та зоотехнічної оцінки поголів'я гуцульських коней, а також вивчення генети-
ко-селекційних особливостей породи доведена необхідність проведення з
нею поглибленої селекційно-племінної роботи, одним з елементів якої пови-
нен стати селекційно-генетичний моніторинг з залученням імуногенетичних,
цитогенетичних та гематологічних методів дослідження.
Лабораторією гірського тваринництва Косівського відділу проблем
гірського землекористування Івано-Франківського інституту АПВ зроблено
обстеження господарств Карпатського регіону України на предмет наявності
коней гуцульської породи. Проведена порівняльна оцінка генофонду гу-
цульської породи за групами крові, встановлена відповідність поголів'я коней
в господарствах Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей
породним вимогам. Проводиться робота щодо організації племінних коне-
ферм і формування селекційного стада, а також щодо поліпшення місцевого
поголів'я коней передгірних і плоскогірних районів.
Результат десятирічної
діяльності
За результатами проведених досліджень обґрунтованя методичні під-
ходи і організаційно-методичні засади селекційно-генетичного моніторингу
при розведенні гуцульської породи, які покликані забезпечити не тільки збе-
реження, а й реконструкцію та розширене відтворення генофонду породи.
Племінна конеферма СФГ "Максимів" Чистопородна кобила Марка
з лошам
Деякі елементи генетичного моніторингу відпрацьовані у племінній
роботі щодо відновлення генофонду гуцульської породи коней з метою добо-
ру кращих генотипів і спрямованого підбору на конефермі Кутського лісо-
комбінату у с.Білоберізка Верховинського району (1996р.); в господарствах
Карпатського НПП Надвірнянського району (1997р.); в Коломийській дер-
жавній заводській конюшні (1998 р.); ЗАТ "Прикарпаття" с.Рожнів та СФГ
"Губчук " с. Розтоки Косівського району (1999-2000 рр.). Найбільш результа-
тивним прикладом застосування генетичних маркерів у селекційному процесі
є племінна робота на конефермі СФГ "Максимів" с.Річка, а також приватно-
му секторі Косівського району, де знаходиться найбільш типове поголів'я.
На сучасному етапі розведення гуцульської породи коней є доцільним
залучення міжнародних інвестицій, привернення уваги зарубіжних партнерів.
Перші кроки в даному напрямі уже зроблено – відкрито проект Міжнародної
благодійної фундації Хайфер Проджект Інтернешнл – "Відродження гу-
цульського конярства на Прикарпатті". Проект має на меті збереження гено-
фонду гуцульської породи коней. Селянським родинам подаровано 30 кобил
гуцульської породи. Кожен одержувач передасть перший приплід жіночої
статі у 2-річному віці новому учаснику проекту. Окрім цього фундація забез-
печує вівсом та грубими кормами, для розвитку кінного туризму придбано
2 брички та 10 сідел, регулярно для учасників проекту проводяться спеціалі-
зовані навчання і тренінги-семінари з конярства, використання коней для
рекреаційних цілей тощо. В рамках проекту також заплановано створити і
укомплектувати ветеринарні пункти; створити пункти природного парування
з використанням чистопородних жеребців; провести покращення пасовищ та
сінокосів шляхом внесення мінеральних добрив та підсіву багаторічних трав.
Для підвищення ефективності племінної роботи заплановано придба-
ти чистопородних жеребців-плідників. З цією метою проведено обстеження
кінних заводів та племінних конеферм з розведення гуцульської породи ко-
ней Польщі, Угорщини, Румунії та Словаччини. На сьогоднішній день закуп-
лено 4 чистопородні жеребці-плідники, проводяться карантинні заходи. Під-
тримку з розвитку гуцульського конярства в регіоні також надає Національ-
ний природний парк "Гуцульщина", тут заплановано створити ферму-модель
з розведення гуцульської породи коней. На даному етапі проводиться форму-
вання селекційного стада.
Налагоджена тісна співпраця з науковцями і фахівцями Польщі, Угор-
щини, Румунії, Австрії, що дасть змогу розробити схему спільної селекційно-
племінної роботи з породою, розпочати формування племінної книги, а та-
кож організувати висококваліфіковане навчання, обмін досвідом тощо.
Для втілення останнього в життя, тобто для вивчення успішного дос-
віду Польщі щодо розведення, утримання і використання гуцульської породи
коней на приватній основі, а також для кінного туризму, агротуризму, гіпоте-
рапії тощо, було організовано і проведено шестиденний семінар "Передача
досвіду і допомога в організації розведення та використання гуцульської по-
роди коней в Україні" фінансованого за рахунок гранту ПАУСІ (Польсько-
американсько-українська ініціатива про співпрацю). До групи учасників семі-
нару (близько 40 чоловік) входили члени проекту ХПІ, фермери, представни-
ки органів місцевого самоврядування і зеленого туризму, науковці та інші за-
цікавлені особи. На першому етапі учасникам семінару було показано вико-
ристання коня гуцульського для розвитку туризму в сільській місцевості; ор-
ганізовано візити в приватні і державні осередки де займаються розведенням
гуцульської породи коней, а також рекреаційною і туристичною діяльністю;
прочитано лекції з тем: розведення коней, тренінг коней для використання в
туризмі, організація конеферм і господарська діяльність, маркетинг турис-
тичних послуг з використанням гуцульського коня, роль місцевих органів са-
моврядування в розбудові туристичного потенціалу регіону тощо. Це відіграло надзвичайно велике значення у підвищенні свідомості і професіоналізму
громадян, їх згуртованості тощо. Також передбачено спільне видавництво
брошури українською мовою.
Гуцульські коні мають спокійний норов і поведінку, досить швидкісні,
тому добре надаються для верхової їзди. В багатьох країнах Європи їх давно
використовують для масового кінного спорту, кінного туризму та гіпотерапії –
лікування на конях.
Вченими доказано, що коні мають позитивну біоенергетику, вихову-
ють у молоді доброту, щедрість і розважливість – вони донори. Гіпотерапія
дає позитивні результати при захворюваннях хребта, відновлює діяльність
вестибулярного та опорно-рухового апаратів, стимулює функції всіх внут-
рішніх органів, а також сприяє психологічному розвантаженню. Встановле-
но, що гіпотерапія дає позитивні результати при реабілітації дітей хворих на
ДЦП (дитячий церебральний параліч). Виявляється, що фізіологія коня – тем-
пература тіла частота скорочення м'язів, дає позитивні імпульси на скорочен-
ня м'язового тонусу, примушує працювати дитячі м'язи.
Коні цієї породи на сьогоднішній день є одним з найважливіших чинни-
ків розвитку агротуризму в Польщі. Характерно, що протягом останніх 50-років
тільки в Польських Карпатах організовано понад 50 господарств і агротурис-
тичних осередків з використанням гуцульської породи коней.
Значна робота в даному напрямку проводиться конярами, аграріями,
підприємцями Словаччини, Румунії, Угорщини, Австрії тощо, які вже давно
зацікавлення польським досвідом у сфері використання гуцульських коней
для "активізації" гірської місцевості. Дана порода коней, за одним з елементів
культури, спільна для народів Карпат.
Розвиток рекреаційної галузі в Карпатському регіоні України немину-
чий, тому використання гуцульського коня з цією метою має чудову перспек-
тиву. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості по-
голів'я коней у приватному секторі.
Результати досліджень
показують, що за останні роки
в Карпатському регіоні Укра-
їни розведення гуцульської по-
роди коней, а також викорис-
тання їх для туризму та гіпоте-
рапії приводить до створення
нових робочих місць, збільшує
шанс розвитку малих віддале-
них населених пунктів і цим самим є одним із найважливіших чинників роз-
витку сільського зеленого туризму. Більше позитивних зрушень у цьому на-
прямку спостерігається в Закарпатській області: СФГ "Золота Підкова" Ужго-
родського району, санаторій "Квітка полонини" Свалявського району тощо.
Значно активізувалася робота в гірських районах інших областей Кар-
патського регіону. Населені пункти, які розташовані здебільшого в долинах
річок та їх притоках, куди також ведуть основні комунікаційні шляхи, мо-
жуть служити вихідними, початковими пунктами кінних туристичних мар-
шрутів. Заселення гірської місцевості має велике значення не тільки для об-
слуговування туристів (організація привалів, нічлігів, харчування), а і для го-
дівлі, напування коней чи їх заміни.
Метою кінного туризму в Карпатах найчастіше буде вихід на ту чи ін-
шу вершину, з якої відкриваються далекі горизонти, мальовничі краєвиди.
При організації такого походу одним із першочергових завдань є вибір мар-
шруту – необхідно уникати стрімких каменистих підйомів і спусків. При
цьому необхідно враховувати фізіологічні можливості та біологічні особли-
вості коней для запобігання їх травмування і виснаження, а також не забува-
ти про годівлю та напування.
На сьогоднішній день жителі гірських районів усвідомлюють, що ту-
ризм має стати основним джерелом грошових надходжень. Тому багато з них
займаються будівництвом, реконструкцією і облаштуванням власних садиб для
прийому туристів. Вони переконані, що кінний туризм є одним із найважливі-
ших чинників розвитку зеленого туризму в Українських Карпатах і, що, в свою
чергу, туризмові належить одне із провідних місць у відродженні гуцульського
конярства. Тому ефективність використання коней в туристичній індустрії має
поєднуватися з правильним веденням селекційно-племінної роботи.
Отже, основою стабілізації та підвищення економічного і культурного
рівня життя горян є розвиток рекреаційної галузі, правильно поєднаний з гос-
подарською діяльністю та охороною природи.
http://www.nbuv.gov.ua
| •<• •Попередня• | •Наступна• •>• |
|---|
•0 Comments•