165-ий театральний сезон розпочинає Коломийський академічний обласний драматичний театр імені Івана Озаркевича, відкриття якого відбудеться на День міста 19 серпня. Про історію становлення театру, його найзнаменніші віхи розповідає новий фільм тележурналіста Василя Нагірного.
Iвано-Франківська єпархія (спочатку Галицька, потім Станіславська) утворилася внаслідок розподілу Львівської, яка на той час була міцною твердинею у боротьбі за чистоту православної віри під польським пануванням. Прикарпатська земля багата місцями, де слава князівств Давньої Русі ще й дотепер жива; де легендарні постаті та події боротьби за православну віру відображені в назвах місцевостей; де збереглися пам'ятники Галицької Русі - давній Галич, Манявський скит, Рогатин, Коломия та багато інших.
Розвиток Коломийської медицини слід віднести до середини XIX ст. і її характерна особливість - зрештою, як і всього національного на той період в Галичині - це перебування під подвійним ярмом. Спочатку 450 років під польським, а з 1772р. - під австро-угорським.
Саме через це ми вперше зустрічаємо в Коломиї лікаря-українця лише в другій половині 19 століття. Це був відомий на всю Галичину доктор Володимир Кобринський, до якого декілька разів приїжджав зі Львова з хворою дружиною І.Франко, у нього лікувався В.Стефаник. Він був близьким родичем відомого громадського діяча і просвітителя на наших землях Йосафата Кобринського, який став ініціатором та основним забудівником Народного дому в м.Коломиї.
Самбір- насам перед це осередок бойківщини про що свідчить музей розташований в найстарішому будинку міста . Тут народився і проживав видатний діяч А.Я. Чайківський . Тут і по нині дбайливо збережений камерний зал органної музики .
Жовква -- давнє містечко на Львівщині. Його середмістя, здається, вмістилося б на долоні, де на кожному квадратному метрі якщо не історична пам'ятка, то архітектурний шедевр, як не музей, то кнайпа, що не крок то храм, що не постать то пам'ятник, що не зустріч - то відголосок віків...
Гуцульщина. Не в однієї людини навіть при її згадці радісно заб'ється серце. Закоханий у цей прекрасний і суворий край уродженець Поділля Михайло Ломацький писав, що "тут, у гуцульських горах, як ніде інде, можна почути гомін віків і зачерпнути силу й віру в майбутнє, тут, у зелено-срібних водах озер і рік можна скупати й очистити не лише тіло, але й душу, та карпатським сонцем зігріти її, а, вийшовши на верх Говерли, побачити Бога й почути Його добротливий і ласкавий голос — голос Творця гуцульських гір".
Масове виробництво солі на Гуцульщині і в цілому на Покутті і її широка реалізація з давніх часів в Росії сприяла виникненню великої групи солеторгівців на Надніпрянщини, яких називали "Коломійця" (назва походить від Коломиї - головного центру торгівлі гуцульської сіллю). Переважно групами вони прибували з усіх руських земель спочатку до Коломиї, а потім виїжджали в солеварні центри Гуцульщини, де закуповували бочками сіль за гроші, або обмінювали на товари і поверталися назад.
Перехід під айстри-німецький протектора, був для Галичини вигідним з кількох причин. По-перше, невдовзі почали впроваджувати реформи з підняття економіки краю, зароджувалися акціонерні та приватні підприємства, перші місцеві видобувні, лісопильні та цегляні промисли. Особливий етап у розвитку Коломиї почався після вступу в дію в 1866 році залізничного сполучення, а також залізничних гілок місцевого значення. По-друге, цей період поклав початок національному відродженню на Коломийщині. У 1830 році серед передової коломийської інтелігенції твердо сформувалася думка про нагальність потреби відродження руського язика, культури, народних традицій і звичаїв. Цьому особливо сприяли погляди М. Шашкевича, Я. Головацького, І. Вагилевича, авторів збірки''русалка Дністрова' '(1837 рік), ідеї якої суспільно-політичних і культурно-мистецьких традицій в Коломиї, започаткував зародження першого в Галичині театру (1848 рік) і читальні (1848 рік). Скасування панщини в Австрії (1848 рік) сформувала в Коломиї національно-патріотичне середовище - Коломийську окружний Руську раду на чолі з педагогом і першим меценатом М. Верещинським.